Олеся Сінчук
У хвилях Бугу зоряних, стрімких
Купаються закохані лелеки,
Шумлять пороги… Кличе срібний клекіт,
Із юним вітром гомонять віки…
Поділля! Медом дихає земля,
Що годувала сонцем батька й діда..
Поглянь! На скелях – Лада, сяйвом вмита,
Розчісує косу… Бринять поля,
Співають струни сивих полинів,
Колосся хилить золотаві стебла
До трав густих… І пахне стежка тепла
Рожевим квітом із дитячих снів…
Садок старий задумався, затих,
У травах місяць яблука збирає…
Поділля спить… А небеса гойдають
Земний наш рай на крилах золотих…
Немає коментарів:
Дописати коментар