Дорогі колеги!
В цей святковий день,
Коли виспівує сумних пісень осінній вітер,
Я бачу Ваші щирі душі, відкриті для краси, поезії і
квітів.
Я чую ніжні, потаємні струни,
Які Ви приховали від усіх…
Нехай ці струни не зачепить
Нічий їдкий, колючий сміх.
Я знаю, що бувають дні,
Коли нести отой тягар несила.
Але бувають інші: іскрометні і легкі,
Та все таки, напевне, ми щасливі!
Щасливі з того, що ми є вчителі,
Що ми – батьки.
А діти доростуть…
І серцем, розумом, душею
Хай через п’ять чи десять літ.
І дерево, посаджене легкими Вашими руками
Ще розів’ється і уродить плід.
Мої колеги!
В цей святковий день,
Коли виспівує сумних пісень осінній вітер,
Нехай святиться
Ваша доля,
І кожен рік, і
кожен день…
Наталя Поліщук
Щиро Ваші, Леся Києнко-Романюк та Ірина Мацієнко
Немає коментарів:
Дописати коментар