субота, 7 червня 2014 р.

Народний календар

Русалонька купається в росі.
Зілляний дух витає над полями.
Святиться вся природа у цей день.
Вітаємо з Зеленими Святами!

Зелені Свята, перш за все, свято перемагаючої весни на порозі літа, коли природа святкує з людиною своє відродження.
Святкування починається з четверга. У цей день дівчата йдуть у поля, в левади або ліс і там завивають вінки "на всі святки”. Вінки в’ють з конвалій, незабудок, васильку, чебрецю, вплітають і полин, як засіб від русалок. Використовували гілля різних дерев: клена, ясена, липи, осоки, але ні в якому разі не верби. Особливо шанована в Україні була тополя. Існував звичай ставити головне дерево перед воротами та дверима, щоб захистити себе від відьом. Для цього по кутках хліву встромлювали іноді осику. За допомогою цього ж дерева вгадували, чи всі члени родини доживуть до наступного клечання: якщо внесене на ніч дерево вранці залишалося зеленим – усі будуть здорові, якщо листя почорніє – хтось тяжко захворіє, а може, навіть вмре.
Під час святкування дівчата влаштовували спільну їжу (обов’язково серед страв була яєшня). Яйце, починаючи з Пасхи, проходило крізь усю весняну обрядовість: воно з’являлося як символ зародження нового життя - писанки, а коли весна закінчувалася, яйце вживали у вигляді яєшні (зародок перетворювався на плід). З Зеленими святами закінчувалася головна весняна календарна обрядовість.
Колись поширеним був звичай, що називався "водити тополю”. Для цього дівчата вибирали з-поміж себе найвищу дівчину, яка мала зображувати "тополю”. Її рясно прикрашали намистом, стрічками, барвистими хустками і потім водили селом і полями, де в той час уже колосились жита. Якщо зустрічалися люди, "тополя” їм низько вклонялася, а господарі пригощали дівчат. "Тополі” ж давали подарунки або гроші "на стрічки”. Водячи "тополю”, дівчата співали:
Стояла тополя край чистого поля;
Стій, тополенько, не розвивайся,
Буйному вітрові не піддавайся…
Обряд прикрашання дерев – відгомін дохристиянських часів. Наші предки вклонялися деревам, вшановували їх. Священні дерева були у них на полях, на дорогах поміж селами. Прикрашання дерев та їхнє вшанування свідчить про бажання заручитися могутньою допомогою природи у повсякденних справах хлібороба. Існувало вірування, що й душі померлих оселяються у деревах, у його зеленому гіллі. Саме тому Зелені Свята, крім усього іншого, – ще й народне свято поклоніння душам небіжчиків, вшанування предків. Відбувається це тому, що на Зелені Свята починає цвісти жито, а за давнім народним віруванням, у час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі. Цвітіння хлібів – час дуже відповідальний, від якого у значній мірі залежить врожай. Тому і поминали в цей час своїх предків-небіжчиків, приносили їм жертву, влаштовували тризну. За стародавнім віруванням – померлі предки – це постійні охоронці свого роду, його покровителі, які здатні впливати на врожай і допомагати в усіх хліборобських справах своїх нащадків. У Зелену суботу здавна існував звичай поминати самогубців та усіх, хто загинув у невідомих країнах або зник безвісти.
Зелені свята наступили.
Святкує весь народ весну.
Будинки листям прикрасили,
Щоб вшанувати зе¢лені красу.

Немає коментарів:

Дописати коментар